Народна педагогіка – етнопедагогіка

Народна педагогіка - це колиска наукової педагогіки, їй стільки років, скільки років народу. Вона значно впливає на розвиток і формування сучасної наукової педагогіки.

Народна педагогіка сьогодні є об'єктом багатьох наукових досліджень, і водночас вона сама певним чином впливає на розвиток теорії і практики педагогіки та сімейного виховання.

Мова народної педагогіки проста й доступна широким масам, у ній відсутні наукові терміни, але зберігається колорит місцевих діалектів і говірок. Епітети, метафори, гіперболи, алегорії і риторичні запитання надають творам народної педагогіки образності, емоційності й переконливості.

Народна педагогіка високогуманна і моральна. Вона виховує повагу до старших, чемність, скромність, працьовитість, гостинність, правдивість, чесність.

Ідеал народної педагогіки - повна сім'я: чоловік, дружина, діти. Це відображено в народному фольклорі.

Етнопедагогіка - це система цілей, завдань, принципів, методів, форм організації процесу становлення молодого члена суспільства і підготовки його до життя в структурі національно-етнічних поглядів, норм і звичаїв окремого народу, етносу. Терміни “етнопедагогіка” та “народна педагогіка” мають різне змістове навантаження. Так “етнопедагогіка” - узагальнене поняття, яка означає порівняльний аналіз виховних традицій різних народів, а народна педагогіка – виховні традиції конкретної етнічної групи.

Етнопедагогіка як галузь педагогічної науки досліджує такі проблеми: • своєрідність мети, завдань, методів, прийомів і засобів виховання, які є характерними для конкретного етносу; • порівняльне (компаративне) вивчення специфіки навчання та виховання у представників різних національностей; • особливості впливу національної психологи, менталітету на процес виховання тих чи інших етнічних груп; • урахування закономірностей процесу виховання представників певних етнічних груп та особливостей їхнього розвитку.

2. Без знання здоров'я вихованців неможливе правильне виховання. Тридцять років роботи в школі твердо переконали мене в тому, що залежно від стану здоров'я кожна дитина потребує не тільки індивідуального підходу, але в цілій системі захисних заходів, щадних і зміцнюючи здоров'я. Досвід переконав в тому, що виховання повинне сприяти зціленню людини, позбавленню його від недуг, які найчастіше зароджуються в дитинстві. Дитина з порушенням діяльності серцево-судинної системи, вимагає особливих методів виховання, потребує спеціальної медичної педагогіки.Я вважаю, що дуже важливе знати, як взаємини в сім'ї сприяють запобіганню недугам і зціленню дитячого організму, якщо недуга з тієї або іншої причини вже є. Особливо залежить від сім'ї стан нервової системи і серця дитини. Дуже важко виховувати дітей, що зростають серед крику, докорів, озлобленості, недовір'я, образ. Нервова система у таких дітей часто буває шарпнутою, швидко втомлюється. Діти з неврозами вимагають особливо великої турботи, повсякденної уваги. І учити, і виховувати їх треба, застосовуючи спеціальні методи медичної педагогіки, розраховані на попередження шкідливого збудження, різких переходів від одного емоційного стану до іншого.



Дуже велике значення в розвитку дитини має інтелектуальна атмосфера сім'ї. Від того, які в сім'ї розумові інтереси, що читають, про що думають дорослі, що залишають вони в думках дитини, - великою мірою щвйсит його загальний розвиток, пам'ять. «Розум вашої дитини 1ависит від ваших розумових інтересів, від того, яке місце в духовному житті сім'ї займає книга», - так і скажіть батькам своїх учнів.




3920013922567109.html
3920070569543595.html
    PR.RU™